Я хочу зізнатись: сьогодні я заздрю росіянам

Я хочу зізнатись: сьогодні я заздрю росіянам. Вирішила написати ці слова саме в ніч перед їх другим мітингом. Болотну - пережили, тепер - Сахарова. Що і як пройде - дізнаємось завтра.

Один з російських політиків назвав повстання після виборів "помаранчєвой проказой". Було приємно. Не тому що проказа, звісно, а тому що помаранчева. У 2004 ми   були попереду Росії  у спромогах створити громадянське суспільство, змінити свідомість, а з нею життя. Тепер  таке завдання в наших братів. І якось все почалося  несподівано успішно, бурхливо і яскраво. Від цього мені хочеться тиснути їм руки та  бажати успіху.

Навіть якщо нічого не вийде, це ВЖЕ маленька перемога: змінилися мізки, почуто крик народу, подано сигнал. Я бачу їх сяючі обличчя, які вірять у свої сили, читаю блоги, що закликають боротися - ця бурхлива хвиля протесту не може не надихати.

Відчутна потреба народу в  правдивих ораторах, що не бояться відповідати за свої слова.

Відчутна професійність, готовність творити на благо досягнення кінцевої мети.

Відчутна інтелектуальність молодого покоління.
 Тут мало бути відео про хлопчика з мітингу за чесні вибори в Росії, що відбувся у Нью-Йорку. На жаль, воно вже видалено з Ютюба. Молодий хлопчик років 13 вразив усіх своїм вмінням виражати думки і довів, що діти схильні до глубокого мислення на політичні теми і в такому юному віці.

Що там приховувати. Я вам заздрю. По-білому і по-дружньому.
Успіхів! Перемог! І щоб ОМОНу на всіх не хватило!